Що саме потрібно послаблювати, гасити та пригнічувати в автомобілі? Здавалося б все просто: людина розрізняє шум в діапазоні від 10 до 120 дБА.
Перший показник відповідає шелесту листя (дуже тихо), другий – роботі відбійного молотка (майже нестерпно). Ну і гасіть децибели, що їх менше, тим краще. Цьому прямолінійному твердженню суперечить досвід створення вентиляторів. Ось цікава історія. Є спеціальний ДЕРЖСТАНДАРТ, що регламентує дослідження шумових характеристик за допомогою сертифікованого шумоміра. Він вимірює інтенсивність сигналу, що йде від мікрофона з високочастотною характеристикою. Сигнал розкладається на вісім частот, після чого будується крива децибелів на кожному частотному діапазоні. Якщо вона відповідає еталонної кривої, вважається, що все гаразд. І ось зробили два вентилятори: перший — що задовольняє еталону і другий — не задовольняє. Поставили ці вентилятори на столи кільком людям. І ці кілька людей незалежно одна від одної сказали: друга, яка більш галаслива, краща. Тому що він… тихіше. Справа в тому, що сприйманий людиною шум має дві складові. По-перше, відому і звичну, пов’язану із середнім діапазоном частот і фігурує у всіх звітах та таблицях. По-друге, інтелектуальну, яку врахувати дуже важко.
Ось ми сидимо, розмовляємо і здається нам, що в кімнаті тихо. Але давайте прибудуємо біля вуха диктофон і запишемо нашу розмову. Виявиться, що розібрати його буде не так легко, як здається, — крім слів, диктофон запише і шум ламп денного освітлення, який придушить багато звуків! Адже ми в розмові ніяких ламп не чуємо, оскільки стежимо за промовою співрозмовника.
Яке-небудь «цикання» керуючого механізму, тихе таке, на межі чутності, може призвести до нервового зриву. При цьому багатьох зовсім не напружують гудіння та шипіння. Любителів «спортивних» глушників вводить у кайф гарчання їхнього автомобіля. Але вони можуть лізти на стіну і впадати в істерику від скрипу якоїсь панелі. Здавалося б, зовсім безневинного скрипу.
Шум шин – це біда чи ні? Відразу й не відповіси. Він приємний, якщо проявляється у вигляді шелесту. Розганяєшся — шелест збільшується, це піднімає настрій. Яка гарна у мене динаміка, пишається власник машини. Але ось перевзувся він у зимову гуму, і почався цокіт шипів по асфальту. І той же власник, розганяючись, відчуває не задоволення, а прикрість.
Шум двигуна зазвичай не напружує, скоріше навпаки. Рівне потужне гудіння, відчуття прихованих можливостей гріє душу, вселяє впевненість. Але відразу виникають протиріччя. Дратує шум високочастотного двигуна паливного насоса. З’являється прихований, часто несвідомий страх: а ну як відмовить? Дуже турбують холоди стукіт форсунок, включення в роботу гідрокомпенсаторів і шум ланцюгового приводу ГРМ. Знову мимоволі чекаєш каверзи: а раптом чого?
Шуми різноманітних шестерень (коробка перемикання передач, диференціал, всілякі редуктори) стомлюють надзвичайно. І нехай їх начебто і не чути в хаосі дорожнього шуму, на втомі та дратівливості вони позначаються як здоровий! Але чи не найстрашніше для людини за кермом інфразвук. Це звуки із частотами менше 16–20 Гц. За них водій втомлюється дуже швидко, і ризик сумних наслідків різко зростає. Інфразвуком грішили перші наші «дев’ятки», а винуватцем цих вагань служив жорсткий пластик передньої панелі. Хтось із ветеранів наших доріг розповідав: їдеш далеко, накинеш шинель на торпеду, начебто й нічого…
А благовісна тиша, безмовність, вакуум? Ось уже хтось зовсім не «білий і пухнастий». Вчений з’ясували: якщо звичного до постійного шуму міського жителя помістити в кімнату з рівнем шуму менше 20 децибелів (аналог «повної» тиші), він ризикує отримати замість відпочинку депресію. А оббиті матрацами та подушками камери? Всі ми бачили фільми: розміщені в них ув’язнені просто божеволіли.
От і думай: як при захисті автомобіля від шуму відокремити фізику від біології, емоції від об’єктивної реальності, насолоду від тортур? Виходить, від шелесту літньої гуми захищатися начебто й не треба, а від цокання зимових шипів — зовсім необхідно. Двигун, звичайно, треба «приглушити», але рівне потужне гудіння не може не тішити.